Теплообмінники для Пивної Промисловості

Підприємство “Тепло-Поліс” має досвід постачання пластинчастих теплообмінників для пивоварної промисловості.

Призначення:

• Охолоджувач пивного сусла
• Двоступеневий охолоджувач сусла (1 секція – вода, 2 секція – пропіленгліголь) використання цієї схеми дає економію холодильної машини до 85%.
• Пастеризатор пива трисекційний
• Пастеризатор пива чотирьохсекційний (2 секції охолодження – вода, пропіленгліколь)
• Пастеризатор пива 5-ти секційний (2 секції охолодження -вода, пропіленгліколь, 2 секції нагріву – пар, вода)
• Охолоджувач дріжджів
• Охолоджувач зеленого пива
• Охолоджувач пива перед розливом
• Випарник фреону

Пиво – це слабоалкогольний пінливий напій, який отримують із солоду, води, хмелю і дріжджів за допомогою бродіння, але без перегонки.

1.Основні компоненти для виробництва пива:

Солод

Солод – це продукт штучного пророщування зерна злакових культур. Основною сировиною для виробництва пива є пророщений і висушений у спеціальних умовах ячмінний солод. Ячмінь порівняно з іншими зерновими культурами, використовуваними в пивоварінні, має суттєві переваги: невибагливий до ґрунтово-кліматичних умов і зростає практично скрізь; під час одержання солоду легко переробляється; оболонки подрібненого ячмінного солоду розпушують шар дробини, що забезпечує гарне фільтрування сусла під час поділу затору; склад ячмінного солоду, включно з його ферментами, дає змогу одержати пиво з найкращими якісними показниками. У процесі виготовлення солоду, в зернах формується особливий фермент діастаз. Він здатний розчиняти і розщеплювати продукти, що містять крохмаль на прості цукри, тобто відбувається процес оцукрювання. Виходить мальтоза – цукор, що має здатність до бродіння.

Процес отримання солоду ділиться на дві стадії. Спочатку зерно намочують, щоб підготувати його до проростання. Друга стадія – безпосереднє пророщування зерна.

Для надання необхідних властивостей і гарної збереженості солод сушать за різних температурних режимів до залишкової вологості 2-3,5%. Різні температурні режими та тривалість сушіння дають змогу отримати солод із різними показниками якості та відповідними технологічними властивостями. Саме від якості вихідного солоду, своєю чергою, залежатиме тип виробленого пива (світле, напівтемне, темне).

Світлий солод

Світлий солод отримують висушуванням пророслого ячменю протягом 16 год за поступового підвищення температури з 25-30 до 75-80°С. У готовому вигляді він має світле забарвлення, солодкуватий смак, солодовий аромат і високу оцукрювальну здатність. Використовують його для більшості сортів пива.

За більш високих температур сушіння отримують різні види спеціального солоду: карамельний, шоколадний і чорний солод.

Карамельний солод

Карамельний солод: солодкий солод мідного кольору, який надає золотого кольору і горіхового смаку пиву. Часто використовується при приготуванні темних сортів. Він також називається кристалічний солод. Для його виробництва використовують сухий або зелений солод із підвищеним вмістом цукрів, який обсмажують за температури 120-170°С. Для цього виду солоду не допускається обвуглювання зерна.

Шоколадний солод

Шоколадний солод: схожий із чорним солодом, але прожарюється менше – до шоколадно-коричневого кольору.

Чорний солод

Чорний солод: прожарюється за підвищеної температури до дуже темного кольору. Його готують із зеленого солоду шляхом попереднього зволоження і подальшого обсмажування за температури 210-260°С.

Солод після сушіння очищають від паростків, оскільки вони надають йому гіркого смаку за рахунок присутності алкалоїду горденіну. Так само в паростках накопичуються амінокислоти, які, потрапляючи в сусло, є джерелом утворення сивушних олій під час зброджування. Солод набуває остаточної готовності до використання тільки після 3-5 тижневого дозрівання на складах.

Готовий солод полірують, звільняючи від залишків паростків і забруднень, пропускають через магнітні апарати, а потім подають на солодові дробарки. Від ступеня дроблення солоду залежить надалі швидкість оцукровування крохмалю, рівень екстрактивності сусла, тривалість фільтрування.

Вода

Вода. Насамперед вода для пивоваріння повинна володіти якостями питної води відповідно до чинних нормативів, тобто задовольняти всім органолептичним, фізико-хімічним, мікробіологічним і хімічним вимогам, які висуваються до неї. Крім того, вона має відповідати низці специфічних для пивоварної промисловості технологічних вимог, дотримання яких позитивно впливає на процес виробництва пива. Сольовий склад і властивості води відіграють велику роль у формуванні показників якості пива. У води контролюють такі показники: жорсткість, активна кислотність (рН), смак і запах, механічна та мікробіологічна чистота. Більшість процесів під час виробництва пива протікає краще або швидше, якщо рН більше зсувається в кислу сферу (рН 6 – 6,5). Для приготування світлих сортів пива використовують переважно м’яку воду (0,1-1,8 мг-екв/дм3), для темного пива жорсткість води може бути вищою (1,8-3,5 мг-екв/дм3). У жорсткій воді хміль дає грубішу гіркоту, колір сусла виходить темнішим. Жорсткість води та її сольовий склад регулюють, використовуючи різні способи водопідготовки: реагентний, іонообмінний, електродіалізний і мембранний, заснований на принципі зворотного осмосу.

Хміль

Хміль. Хміль (Humulus lupulus I.) – це багаторічна дводомна кучерява рослина з групи кропивоцвітих і сімейства конопляних рослин.

У пивоварінні застосовують суцвіття жіночих рослин, які містять гіркі смоли та ефірні олії, що додають пиву гіркоти й ароматичних властивостей. Вирощують хміль в особливих областях обробітку, що мають для цього відповідні умови. Основними країнами, де вирощують хміль, є Німеччина та США, за ними йдуть Чехія та Китай.

Збирання хмелю проводять у період його технічної стиглості, як правило, наприкінці серпня, і воно має бути завершене протягом 14 днів. Збирання хмелю полягає у звільненні стебла від дроту, що підтримує його, і відділенні хмелевих шишок (жіночих суцвіть) з короткими квітконіжками. Нині збирання хмелю здійснюється зазвичай хмелезбиральними машинами.

Вологість свіжозібраного хмелю 75-80%. У такому вигляді він зберігатися не може і має бути негайно висушений. Сушіння здійснюється на стрічкових сушарках, а на невеликих підприємствах – на решітках партіями. Хміль висушують до вологості 8-12% у щадному режимі за температури максимум 50° С. Потім хміль упаковують, тобто пресують у тюки або в більші види упаковки для зберігання. У такому вигляді хміль не може зберігатися довго без втрати якості. Зменшення вмісту гіркоти та інші негативні явища виникають через дію кисню, дію вологості та нагрівання. Тому хміль слід піддавати стабілізуючій обробці, що полягає в переробці хмелю в гранули або екстракт.

Склад хмелю має вирішальний вплив на якість виробленого з нього пива. Хміль у сухому вигляді складається з:

• гірких речовин 18,5%
• хмелевої олії 0,5%
• дубильних речовин 3,5%
• білка 20,0%
• мінеральних речовин 8,0%

Плід хмелю – шишка, що містить смоли, такі як альфа-кислоти та бета-кислоти, і різні олії. Саме наявність альфа-кислоти надає справжньому пиву гіркоти, а олії надають аромату. Таніни та бета-кислоти, що містяться в шишках, виступають природними стабілізаторами та мають, що дуже важливо, дезінфікуючі властивості. Європейські сорти хмелю, вироблені в Баварії та Чехії, часто називають “благородним хмелем” – за їхній унікальний аромат і вельми м’яку гіркоту.

Для додання пиву більшої гіркоти, як порівняти з сортами пива, що містять благородні хмелі, спеціально були виведені новітні види хмелю, багаті на альфа-кислоти.

Хміль сорту Magnum був виведений 1980 року в Німецькому Інституті хмелярства в Німеччині (м. Хюлль). Створення цього сорту хмелю відбулося завдяки схрещуванню сорту Galena і дикорослого хмелю. У підсумку був створений сорт хмелю Magnum з вмістом альфа-кислот в районі 12-15%). На сьогодні цей вид хмелю виробляють у Німеччині, США і в Білорусі, його застосовують як добавку для гіркоти під час пивоваріння.

Хміль сорту Nothern Brewer був виведений 1934 р. в Англії за допомогою схрещування чоловічої рослини (OB21) і жіночої рослини (Canterbury Golding). Нині виробляється в Європі та Америці і використовується як хміль подвійного застосування, тобто гіркота й аромат.

Хміль сорту Hallertau Traditional був, як і Магнум, виведений 1980 року в Німецькому Інституті хмелярства в Німеччині в Німеччині (м. Хюлль). Він надає пиву чистого, тонкого, благородного хмелевого аромату.

Дріжджі

Дріжджі. На сьогодні використовуються спеціальні пивні дріжджі сімейства Saccharomycetaceae, які не зустрічаються в природі. Вони виведені штучно спеціально для пивоваріння. Залежно від технології бродіння у виробництві пива використовують два види дріжджів:

верхового бродіння (Saccharomycetaceae cerevisiae) – зустрічаються в таких видах пива як портер, ель і стаут;
низового бродіння (Saccharomycetaceae carlsbergensis) – застосовуються під час виготовлення лагерного і середньоєвропейського пива.
Різниця між цими видами пивних дріжджів у тому, що на остаточній стадії бродіння дріжджі верхового бродіння збираються на поверхні (спливають), низового – на дні сусла. Це помітно впливає на смак.

Пивоварні дріжджі, як і всі дріжджі, – це одноклітинні організми без хлорофілу, за морфологічними ознаками їх відносять до класу Ascomycetes, сімейства Saccharomycetaceae, роду Saccharomyces.

Пиво є продуктом біохімічної діяльності дріжджів. Поряд зі складом сусла і технологічними умовами дріжджі відіграють відповідальну роль у перебігу процесів на всіх стадіях виробництва пива і впливають на якість одержуваного продукту. Велике значення для виробництва пива мають фізіологічний стан дріжджів та умов їхньої діяльності.

Пивоварні дріжджі, що зброджують моноцукри та мальтозу, поділяють на дві групи:

• Верхові дріжджі зброджують раффінозу на одну третину й утворюють на поверхні зброджуваної рідини неосаджувану суспензію, що має вигляд щільної піни. Тому дріжджі цієї групи отримали назву верхових, а пиво, для виробництва якого їх застосовують, називають пивом верхового бродіння. Однак за використання сучасних технологій при отриманні пива верхового бродіння ця ознака відсутня: дріжджі наприкінці бродіння осідають на дно апарата. Процес бродіння верховими дріжджами ведуть за температури 10-25 °С, за температури нижче 10 °С він припиняється, після чого дріжджі осідають на дно.
• Низові дріжджі зброджують раффінозу повністю. Після зброджування дріжджі агрегатуються у вигляді пластівців і осідають на дно бродильного апарату. Тому їх називають низовими дріжджами, а одержуване пиво – пивом низового бродіння. Зброджування низовими дріжджами протікає при температурі 6-8 °С і припиняється при О °С.

Несолоджені матеріали

Несолоджені (непророщені) матеріали, як правило, високовуглеводисті, застосовують для збільшення екстрактивності, створення певного смаку і зниження собівартості пива. Нині для виробництва різних сортів пива використовують рисову січку, ячмінне борошно, ячмінну і кукурудзяну знежирену крупу, сою, пшеницю, обрушений ячмінь, а також буряковий цукор і глюкозу. Загальна кількість доданих несолоджених матеріалів може коливатися від 15 до 50% маси ячмінного солоду (якщо за рецептурою не передбачено додавання ферментних препаратів, то кількість несолоджених матеріалів не повинна перевищувати 20%). Рис застосовують через високий вміст у ньому крохмалю (у середньому 68%) і переважання у складі білкових речовин нерозчинного у воді білка оризину (близько 70% суми азотистих сполук, які становлять 7-9% маси зерна). Кукурудза вирізняється високим вмістом екстрактивних речовин (82-90%), нерозчинністю переважних білків (зеїну і глютеніну) і згортанням під час кип’ятіння решти білків, що перейшли в сусло. Для поліпшення піноутворення і підвищення піностійкості пива в рецептуру включають сою, що містить глікозид сапонін. Буряковий цукор і глюкозу зазвичай додають у процесі варіння сусла з хмелем для надання пиву потрібного смаку і вмісту спирту.

Головні вимоги, що висуваються до якості замінників солоду, – це чистота і відповідність вимогам на продовольчу сировину. При використанні понад 20 % несоложеного ячменю застосування ферментних препаратів обов’язкове.

Ферментні препарати

Ферментні препарати (грибний солод), одержувані найчастіше з цвілевих грибів Aspergillus oryzae, обов’язково застосовують під час вироблення пива із солоду з додаванням несолодженої сировини. Це необхідно тому, що ферменти солоду під час висушування інактивуються і для гідролізу полісахаридів, що містяться в несолоджених матеріалах, ферментів солоду недостатньо для повного оцукрювання крохмалю зернових добавок. Активність цих препаратів перевершує активність ферментів солоду за оцукрювальною здатністю в 3-4 рази, за розріджувальною – у 8-10 разів, за декстринізувальною – в 10-20, за протеолітичною – в 15-20 разів. Застосовують також ферменти гриба Trichothecium roseum для більш активного руйнування клітинних стінок ендосперму.

2.Етапи виробництва пива

2.1 Короткий опис технології виробництва пива

Очищений солод подрібнюється у вальцьовій дробарці з метою отримання максимальної кількості дрібної однорідної крупки і збереження лушпиння. Подрібнений солод очищається і подається в заторний апарат, де змішується з теплою водою (близько 20 °С) і перемішується (затирається).

Після закінчення затирання частину заторної маси (близько 40 %) перекачують в інший заторний апарат, де нагрівають до температури оцукрювання (близько 70 °С), а після закінчення оцукрювання – до кипіння. При кип’ятінні великі частки солоду розварюються, після чого першу відварку повертають у перший апарат. При змішуванні киплячої частини затору із затором, що залишився в першому апараті, температура всієї маси досягає 70 °С. Затор залишають у спокої для оцукрювання.

Після закінчення оцукрювання частину затору знову перекачують у другий апарат (друге відварювання) і нагрівають до кипіння з метою розварювання крупки. Другу відварку повертають у перший заторний апарат, де після змішування обох частин затору температура його підвищується до 75…80 °С. Потім весь затор перекачують у фільтраційний апарат. Фільтроване сусло стікає в сусловарочний апарат, де воно кип’ятиться з хмелем. Під час кип’ятіння випаровується деяка кількість води, відбуваються часткова денатурація білків сусла і його стерилізація. Гаряче охмелене сусло спускають у хмелевідокремлювач, де виварені хмелеві пелюстки затримуються, а сусло перекачується в збірник гарячого сусла. Гаряче сусло подається до відцентрового тарілчастого сепаратора, в якому воно очищується від зважених часток коагульованих білків.

Із сепаратора для швидкого охолодження до 5…6 °С пивне сусло подається в пластинчастий теплообмінник – охолоджувач пивного сусла. Охолоджене сусло зливають у бродильний чан, куди додають дріжджі. Бродіння триває 6…8 діб. Після закінчення головного бродіння молоде пиво відокремлюють від дріжджів і перекачують у танк для доброджування (дозрівання, витримки) протягом 11…90 діб. Після закінчення доброджування пиво під тиском діоксиду вуглецю нагнітається в сепаратор – освітлювач і фільтр, де воно звільняється від зважених у ньому дріжджів, інших мікроорганізмів і дрібнодисперсних частинок. Освітлене пиво надходить до пластинчастого пастеризатора (теплообмінника), насичується (за потреби) діоксидом вуглецю в карбонізаторі та відправляється на лінію розливу.

Ми описали коротко технологію варіння пива. Перейдемо до докладного опису.

2.2 Етапи процесу пивоваріння

2.2.1 Дроблення
Зерно очищається від грубих домішок і пилу. Після цього зерно дробиться. У результаті дроблення виходить суміш лушпиння, крупки та борошна.

2.2.2 Затирання
Подрібнений солод поміщається в заторний котел. Затирання – це процес змішування подрібнених зернопродуктів із водою, подальшою витримкою отриманого затору за певних температурних пауз, з метою руйнування складних компонентів зерна на простіші та розчинення їх у воді. До зернопродуктів належить безпосередньо сам солод і несолоджені злаки ячменю, пшениці, кукурудзи тощо. Ферменти, що знаходяться в зерні, у воді активуються і розщеплюють великі речовини зерна до дрібніших. Дрібні речовини розчиняються у воді, утворюючи розчин, який називається суслом. Без ферментів ми б не отримали сусло. Під час затирання крохмаль проходить три стадії: клейстеризацію, розрідження та оцукрювання. Власне, гідроліз крохмалю (оцукрювання) являє собою розрідження крохмального клейстеру, яке супроводжується накопиченням у середовищі декстринів, мальтози та глюкози.

Схематично гідроліз крохмалю можна представити у вигляді схеми: Крохмаль-> Амілодекстрини -> Еритродекстрини -> Ахродекстрини -> Мальтодекстрини -> Мальтоза ->” Глюкоза.

Процес оцукрювання контролюється за йодною реакцією, оскільки крохмаль і декстрини дають різний колір з йодом: крохмаль і амілодекстрини – синій, еритродекстрини – червонобурий, ахродекстрини та інші продукти гідролізу колір йодного розчину не змінюють.

2.2.3 Фільтрація
Потім маса переміщується у фільтр-чан, де на перфорованому дні осідає зерновий шар, а рідина стає прозорою і надходить у сусловарочний котел. Солодка бурштинова рідина, одержувана в результаті фільтрації, називається суслом. Зерно (дробина), що залишається після фільтрації, використовується на корм худобі.

2.2.4 Кип’ятіння
Сусло передається з фільтр-чана в сусловарочний котел і доводиться до кипіння. Під час кипіння додається хміль, який надає суслу гіркоти й аромату. Як правило, хміль, який було додано на ранньому етапі кип’ятіння, надає пиву гостроти і легкої гіркоти. Додавання хмелю наприкінці процесу кип’ятіння надає аромату і пом’якшує гіркоту. Хміль також є природним консервантом, що підвищує стійкість пива.

Подрібнені зернопродукти завжди містять деяку кількість мікроорганізмів. За кислої реакції середовища сусла стерилізація досягається вже через 15 хв кип’ятіння.

Під час кип’ятіння хмелю в сусло переходить значна частина його вуглеводів, білкових, гірких, дубильних, ароматичних і мінеральних речовин. Ароматизація сусла відбувається внаслідок розчинення в ньому специфічних складових частин хмелю.

З підвищенням температури сусла відбувається денатурація білків, яка зовні характеризується появою муті. Кип’ятіння сусла з хмелем супроводжується зниженням його в’язкості та підвищенням кольоровості.

2.2.5 Відділення сусла від хмелевої дробини
Одразу після кип’ятіння сусло звільняють від хмелю в хмелевідбірному апараті, який встановлюють під сусловарочним апаратом. У хмелевій дробині залишається 6-7 дм3 сусла на 1 кг хмелю, тому її промивають гарячою водою для додаткового вилуговування екстрактивних речовин хмелю, і промивну воду приєднують до сусла. Потім хмелеву дробину видаляють у відходи, разом із нею видаляється значна частина скоагульованих білків.

2.2.6 Освітлення та охолодження
Після кип’ятіння сусло перекачується в турбулентний чан (гідроциклон) – циліндричну посудину, в якій сусло закручується, і пластівці білка збираються в центрі. Після відокремлення білка таким чином прозоре сусло передається на охолодження та аерацію. Сусло охолоджується з температури близько 100°С до 15°С.

У гарячому охмеленому суслі відсутній кисень, але є грубі суспензії, що утворилися під час кип’ятіння з хмелем. Наявність суспензій негативно впливає на процес бродіння сусла і колоїдну стійкість пива. Під час охолодження сусла грубі суспензії осідають, а сусло насичується киснем повітря, що сприяє нормальному розмноженню дріжджів і повному виділенню білків.

Гаряче охмелене сусло охолоджують до початкової температури бродіння. Залежно від виду і способу бродіння початкова температура цього процесу різна.

Сусло за низької температури бродіння є сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів. Найбільша небезпека інфікування сусла з’являється під час його повільного охолодження від 40 до 20С, тому що ці температури найбільш сприятливі для розмноження шкідливих для пива мікроорганізмів. Вирішенням цього завдання є застосування розбірних пластинчастих теплообмінників, у яких сусло охолоджується миттєво. Пізніше, коли в сусло додадуть дріжджі, можливість інфікування зменшиться.

Зазвичай сусло охолоджують у дві стадії. Першу стадію охолодження гарячого сусла до 600С проводять повільно впродовж 1,5-2 годин у відстійному чані або на холодильній тарілці. На цій стадії тривалість охолодження скоротити не можна, оскільки для осадження великих суспензій потрібно близько двох годин. На другій стадії охолодження сусла від (600C до 50С) проводять швидко за допомогою пластинчастого теплообмінника.

В охолоджуваному суслі залишаються скоагульовані білки, які перебувають у стані тонких суспензій (суспензій). При зниженні температури вони осідають. Охолодження сусла супроводжується випаровуванням деякої кількості води, що призводить до зменшення його об’єму і підвищення концентрації.

Необхідно особливо виділити застосування пластинчастих теплообмінників як охолоджувачів сусла. Найбільшу небезпеку для інфікування сусла шкідливими мікроорганізмами становить його повільне охолодження. Вирішенням задачі зі швидкого охолодження пивного сусла є пластинчастий охолоджувач. Підприємство “Тепло-Поліс” постачає охолоджувачі пивного сусла витратою від 200 л/год до 40 т/год. Як холодоносій може застосовуватися вода, пропіленгліколь різної концентрації, сольові розчини.

Ми можемо розрахувати і виготовити пластинчастий охолоджувач пивного сусла для таких температурних режимів:

• охолодження пивного сусла з температури 90 градусів до температури 25 градусів (охолоджувальна рідина вода);
• охолодження пивного сусла з температури 90 градусів до температури 5 градусів (тут застосовуються два види
• охолоджувальних рідин – вода і пропіленгліколь);
• охолодження пивного сусла до температур, зазначених замовником (у даному випадку ми ведемо діалог із замовником і уточнюємо можливості його обладнання).

Дуже багато замовників для охолодження пивного сусла використовують воду, яка йде в сусловарочний апарат. Цей варіант дає змогу економити енергоресурси на підігрів води для варіння сусла.

2.3 Бродіння

Процес бродіння являє собою перетравлення дріжджами цукрів сусла з виділенням етилового спирту і вуглекислого газу, як основних продуктів процесу.
Виробництво пива низового бродіння.

В охолоджене сусло додають спеціальні культурні дріжджі. На першому етапі бродіння вони розмножуються, їхня кількість збільшується в кілька разів, потім вони (зі зменшенням кількості поживних речовин у середовищі та накопиченням спирту) припиняють свою активність, об’єднуються в групи по кілька клітин і осідають на дно ЦКТ (циліндро-конічний танк) – місткості, в якій відбувається процес бродіння.

Процес активного бродіння займає близько тижня, після чого температура в ЦКТ знижується з 15°С до 0°С. Під час охолодження дріжджі ще активніше і щільніше осідають на дно ЦКТ.

Дріжджі, що осіли, видаляються з дна ЦКТ і збираються в дріжджові збірники, звідки можуть повторно (кілька разів) додаватися у свіже сусло для проведення нового процесу бродіння. Цикл життя дріжджів за час одного бродіння називається генерацією. Дріжджі, які зробили пиво з сусла, наприклад, 3 рази, називаються дріжджами третьої генерації.

2.3.1 Процеси, що протікають під час головного бродіння
Більша частина екстракту сусла складається з вуглеводів, з них близько 75% зброджується (зброджувані цукри). Частина екстракту – незброджувані речовини, до них належать декстрини, білки, мінеральні речовини тощо. Під час спиртового бродіння в суслі протікають біологічні, біохімічні та фізико-хімічні процеси. Живильні речовини, що надходять у дріжджові клітини із сусла, під дією ферментів перетворюються на різні проміжні продукти, які витрачають на спиртове бродіння і ріст дріжджів. Найбільш інтенсивне розмноження дріжджів (біологічний процес) відбувається на початковій стадії зброджування пивного сусла і закінчується задовго до кінця бродіння.

Основним біохімічним процесом бродіння є перетворення зброджуваних цукрів на етиловий спирт і діоксид вуглецю, що описується рівнянням Гей-Люссака:
С6Н1206= 2C2Н5ОН + 2С02 + 234,5 кДж/ммоль.

Зі 180,1 г глюкози можна отримати 92,1 г етилового спирту та 88 г діоксиду вуглецю. Але поряд із цими первинними продуктами частина цукру витрачається на утворення побічних вторинних продуктів, унаслідок чого з цукру виходить приблизно 87 г етилового спирту.

Цукри зброджуються в певній послідовності, що зумовлено швидкістю їх проникнення в дріжджову клітину. Насамперед зброджуються вільні фруктоза і глюкоза, сахароза і мальтоза попередньо гідролізуються ферментами дріжджів до глюкози і фруктози. Близько 2% цукрів використовується на побудову дріжджових клітин.

У результаті зброджування цукрів, переважно в аеробних умовах, пивне сусло перетворюється на молоде пиво. Під час доброджування, коли температура молодого пива знижується у бродильному апараті, створюється надлишковий тиск і умови бродіння стають близькими до анаеробних. Розмноження дріжджових клітин у цей час різко обмежене і зброджувані цукри витрачаються переважно на утворення спирту та діоксиду вуглецю.

Зброджування сусла супроводжується зміною рН сусла: у молодому пиві рН 4,2-4,6 (кисле середовище), що зумовлено утворенням із цукрів діоксиду вуглецю й органічних кислот, переважно бурштинової та молочної. Найбільше зниження рН відбувається на третій день бродіння.

Під час зброджування сусла розчинені білкові речовини частково денатурують, а потім флоккулюють (злипаються) й осідають. Під час головного бродіння, внаслідок осадження білка і засвоєння дріжджами азотистих речовин, вміст їх у зброджуваному суслі зменшується приблизно на 1/3.

Під час бродіння осаджуються також поліфенольні речовини. Утворення етилового спирту, ефірів, зниження рН сприяють випаданню в осад високомолекулярних сполук сусла.

Діоксид вуглецю, що утворюється під час бродіння, спочатку розчиняється у зброджуваному суслі, а потім (після насичення ним сусла) починає виділятися у вигляді бульбашок, на поверхні яких адсорбуються поверхнево-активні речовини (білки, пектин, хмелеві смоли). Бульбашки газу, вкриті шаром цих речовин, злипаються й утворюють на поверхні сусла шар піни. У певний період бродіння зовнішній вигляд піни набуває форми завитків, яка характеризує певну стадію бродіння.

2.3.2 Ведення головного бродіння
Ведення головного бродіння включає три основні технологічні операції: наповнення бродильного апарату охолодженим суслом, введення в сусло дріжджів і зброджування його до отримання молодого пива. Додатковими операціями є зняття деки (тонкий шар опалої коричневої піни), перекачування молодого пива на доброджування, добір і підготовка насіннєвих дріжджів, миття, дезінфекція та підготовка апарату для наступного циклу.

2.3.3 Стадії та умови бродіння
Головне бродіння протікає в кілька стадій, які розрізняються за зовнішнім виглядом поверхні сусла, що зброджується, а також за зміною екстрактивності та ступеня освітлення молодого пива.

У першій стадії бродіння, званій забілом, на поверхні бродячого сусла по периферії з’являється смуга ніжно-білої піни. Ця стадія триває 1-1,5 доби і характеризується інтенсивним брунькуванням і розмноженням дріжджів. При цьому екстрактивність сусла знижується від 0,2 до 0,5% на добу; рН – на 0,15-0,2, температура піднімається на 0,2-0,3°С на добу.

Друга стадія бродіння – період низьких завитків – характеризується інтенсивнішим виділенням діоксиду вуглецю, утворенням густої, компактної піни, що піднімається і за зовнішнім виглядом являє собою завитки гарної форми. Піна, спочатку біла, поступово темніє через окислення хмелевих смол і часткове зневоднення. Екстрактивність сусла в цій стадії знижується на 0,5-1% на добу; рН наприкінці стадії стає 4,9-4,7 (за початкового 5,6); температура зростає на 0,5-0,8″С на добу. Тривалість стадії 2-3 доби.

Третя стадія бродіння – стадія високих завитків характеризується найбільшою інтенсивністю бродіння, максимальною температурою процесу. Збиток екстракту досягає 1-1,5% на добу. Піна стає пухкою, об’ємною, завитки досягають найбільшої величини, верхні ділянки завитків мають коричневий колір, нижні – білий, рН знижується до 4,6-4,4. Розмноження дріжджів призупиняється у зв’язку з нестачею кисню і зменшенням поживних речовин. Стадія триває 3-4 доби. На початку цієї стадії сусло необхідно охолоджувати.

У четвертій стадії, яку називають стадією обпадання завитків або формування деки, піна опадає, зникають завитки, внаслідок чого поверхня сусла вкривається тонким шаром деки. Опадання завитків триває 2 доби. Екстрактивність зброджуваного сусла знижується на 0,5-0,2% на добу. Припиняється розмноження дріжджів і бродіння.

Кожній стадії бродіння відповідають зміни хімічного складу сусла та певна концентрація дріжджових клітин. Наприклад, при зброджуванні сусла для пива з концентрацією початкового сусла 11 % (Жигулівського) вміст дріжджових клітин у зваженому стані буде таким:

Для сусла з вищою масовою часткою сухих речовин число дріжджових клітин у вихідному суслі збільшують до 30-40 млн./см3.

У міру зброджування і зниження рН сусла дріжджові клітини вкриваються слизовою плівкою з речовин, що мають клейкі властивості. Злипаючись між собою, вони осідають на дно апарата. Після осідання дріжджів бродіння припиняється, і пиво стає більш прозорим. На цьому процес головного бродіння вважають закінченим. Отриманий продукт називають молодим пивом.

Під час спиртового бродіння 1 кг збродженого цукру виділяє 560,8 кДж теплоти, що призводить до підвищення температури сусла. Для підтримання в суслі певного температурного режиму через змійовики, встановлені всередині бродильних апаратів, пропускають охолоджену воду температурою 0,5 °С. Замість змійовиків іноді використовують також холодильні пояси, приварені зовні до бічних стінок бродильного апарату. Така система охолодження зручніша й економічніша.

Найбільша температура сусла досягається приблизно на 3-й день бродіння, і її підтримують на цьому рівні 1-2 дні, по можливості без коливань. Потім молоде пиво поступово охолоджують зі швидкістю 1°С на добу, оскільки дріжджі дуже чутливі до різкого зниження температури.

Відомо, що розчинність С02 збільшується зі зниженням температури, тому, щоб зберегти в молодому пиві максимально можливу концентрацію розчиненого газу, температуру перед передачею пива на доброджування знижують до 5-4 °С. Вміст діоксиду вуглецю в молодому пиві зазвичай становить близько 0,2%.

При головному бродінні більша частина екстрактивних речовин перетворюється на продукти бродіння. Хід цього процесу контролюють за ступенем зброджування. Розрізняють видимий і дійсний ступені зброджування. З метою регулювання процесу бродіння за стадіями введено поняття “кінцевий ступінь зброджування” (КСС), тобто максимально можливий ступінь зброджування. У процесі бродіння кінцевий ступінь зброджування не досягається, наприклад у світлих сортів пива видимий кінцевий ступінь зброджування становить 77-82%.

Молоде пиво, що перекачується в цех доброджування, повинно містити близько 1 % зброджуваного екстракту, щоб при доброджуванні отримати необхідне насичення пива діоксидом вуглецю.

У готовому пиві не можна залишати багато зброджуваного екстракту. Що менша різниця між ступенем зброджування готового пива і кінцевим ступенем зброджування, то більша його біологічна стійкість. Якщо між цими величинами є значна різниця, то мікроорганізми готового пива розмножуватимуться на речовинах готового пива, що зброджуються, та утворюватимуть каламуть, знижуючи його біологічну стійкість і смакові якості.

Процес головного бродіння триває близько 7 діб з моменту введення дріжджів для сортів пива з початковим вмістом екстракту в суслі 11-13% і 8-10 діб для сортів із більшим вмістом екстракту. Наприклад, сусло для пива концентрацією початкового сусла 11 % зброджують 7 діб, а для пива густиною 20 % – 11 діб. При зброджуванні сусла з високим вмістом екстракту підвищується початкова та максимальна температура бродіння.

Про перебіг головного бродіння у виробництві судять за зміною (зменшенням) вмісту екстрактивних речовин у суслі, що зброджується Кількість їх визначають один раз на добу цукроміром. Видимий ступінь зброджування для світлих сортів пива 59-68%, для темних сортів – не вище 60%.

Перед передачею молодого пива на доброджування з поверхні пива, що бродило у відкритих апаратах, знімають деку, а в закритих апаратах деку не знімають, оскільки через майже повну відсутність процесів окиснення піни утворюється значно менше, ніж у відкритих апаратах, і вона не темніє.

Після закінчення головного бродіння молоде пиво температурою не більше 5 °С перекачують у закриті бродильні апарати на доброджування і дозрівання, а осілі дріжджі відбирають у приймальну збірку для промивання і підготовки до використання в наступному циклі головного бродіння.

2.4 Доброджування

Основною метою цієї стадії виробництва є отримання напою з приємним смаком, характерним специфічним ароматом і достатнім насиченням діоксидом вуглецю. Це досягається внаслідок протікання складних фізико-хімічних і біохімічних процесів у молодому пиві за низької температури та надлишкового тиску.

Молоде пиво містить приблизно 1,5-3,5 млн дріжджових клітин в 1 см3. Такої кількості дріжджів достатньо для накопичення необхідної концентрації спирту в готовому пиві та для нормального насичення його діоксидом вуглецю. Надлишок дріжджів у молодому пиві спричиняє неприємний дріжджовий присмак.

У цеху доброджування пиво перебуває кілька тижнів. Тут воно набуває своїх товарних властивостей. Повнота смаку, ціноутворення і стійкість його багато в чому залежать від умов, у яких воно доброджує і дозріває. Порушення нормальних умов, переважно температури і бактеріальної чистоти, призводить до псування пива. Тому приміщення цеху має бути чистим, сухим, з хорошою припливно-витяжною вентиляцією. Стіни, підлога, стеля мають бути теплоізольовані, температура повітря 0-2 °С.

2.4.1 Процеси, що протікають під час доброджування та дозрівання
Під час доброджування протікають ті самі процеси, що й під час головного бродіння, але повільніше, оскільки температура значно нижча (0-2°С), ніж під час головного бродіння, і концентрація дріжджових клітин менша.

Під час доброджування і дозрівання пива відбуваються такі основні процеси: насичення діоксидом вуглецю, освітлення, дозрівання (окисно-відновні перетворення).

2.4.2 Насичення діоксидом вуглецю
Молоде пиво містить близько 0,2% СО2. Під час доброджування цю кількість необхідно збільшити до такого рівня, щоб після фільтрування в готовому пиві залишилося його не менше 0,3%. Зброджування екстракту, що залишився в молодому пиві, і є джерелом додаткового утворення діоксиду вуглецю.

Розчинність СО2 в пиві прямо пропорційна тиску. Зі зниженням температури розчинність СО2 підвищується. Розчинення діоксиду вуглецю протікає повільно, частина його не встигає розчинитися і накопичується над поверхнею пива, створюючи в бродильному апараті надлишковий тиск від 0,03 до 0,07 МПа, що називається шпунтовим.

Діоксид вуглецю перебуває в пиві як у розчиненому стані, так і в зв’язаному (з компонентами екстракту).

2.5 Освітлення

На доброджування надходить молоде пиво, яке містить деяку кількість дріжджових клітин та інші суспензії. Під час охолодження до 0-2 °С в апараті для доброджування відбувається виділення тих речовин, які під час головного бродіння (за температури 5-8 °С) були міцно пов’язані з розчином. Наприкінці доброджування відпрацьовані дріжджі під впливом надлишкового тиску і накопиченого СО2 осідають, захоплюючи за собою на дно апарату різні суспензії. Пиво поступово освітлюється. Найкраще освітлюється пиво, коли температура всієї його маси вирівняється.

У стадії доброджування повного освітлення не відбувається, але каламуть, що залишилася, легко видаляється під час подальшого фільтрування або сепарування. Після доброджування і дозрівання для надання товарного вигляду і бажаної прозорості пиво освітлюють за допомогою сепарування або фільтрування. При цьому з пива видаляють дріжджові клітини, які перебувають у зваженому стані, білкові та поліфенольні речовини, хмелеві смоли, солі важких металів і різні мікроорганізми.

Хімічний склад пива після освітлення змінюється незначною мірою: дещо знижується кольоровість, тому що деякі фарбувальні речовини адсорбуються на фільтрувальних матеріалах, втрачається частина діоксиду вуглецю, внаслідок видалення деяких речовин колоїдної дисперсності знижується в’язкість.

За низьких температур освітлення протікає повільно, але при цьому отримують стійкіше пиво з м’яким смаком (стійкість пива – термін збереження пивом прозорості та смаку, виражений у добі, відраховуючи з моменту розливу).

Освітлене пиво охолоджують у пластинчастому теплообміннику (охолоджувач пива), додатково насичують діоксидом вуглецю і розливають у тару.

2.6 Дозрівання

Під час дозрівання внаслідок окисно-відновних реакцій, що протікають під дією кисню, зникають показники, що зумовлюють специфічний букет молодого пива (присмак дріжджів, хмелева гіркота). Вміст діацетилу для світлих сортів пива знижується на 40-50%, окисно-відновний потенціал зменшується до 10.

Діацетил слугує критерієм визначення зрілості пива. У готовому пиві вміст діацетилу не має перевищувати 0,1 мг/дм3.

Науково обґрунтованих критеріїв, що характеризують дозрівання пива, поки що немає. Здебільшого при оцінці його готовності враховують органолептичні показники. Практикою встановлено, що як мало витримане молоде пиво, так і перестигле мають поганий смак і низьку стійкість.

Пиво різних найменувань після закінчення певного часу (зазвичай за 15-90 діб) досягає найкращої якості за достатнього насичення його зв’язаним діоксидом вуглецю, гарного освітлення, необхідного ступеня зброджування, м’якого і приємного смаку.

Про перебіг процесів доброджування і дозрівання пива судять за зменшенням кількості екстракту, збільшенням вмісту діоксиду вуглецю і спирту, ступенем освітлення, а також за ароматом, смаком і пінистістю проб, відібраних з апарату для доброджування. Враховують і ступінь зброджування екстракту.

2.7 Фільтрація

Дріжджове пиво не зберігається, вже через годину після того, як його налили в кухоль, воно повністю змінює свій смак. У герметично закупорених металевих бочках (кегах) таке пиво зберігається не більше тижня. Тому пиво фільтрують. Воно стає прозорим і чистим, але суттєво програє у смаку та в корисності. Таке пиво вже можна продавати в розлив із бочок, оскільки воно може зберігатися в них до 1 місяця.

Після проведення хімічного аналізу та підтвердження готовності пива воно фільтрується. Спочатку пиво проходить через сепаратор, де з нього видаляються залишки дріжджів, які не осіли на дно ЦКТ.

Наступним етапом фільтрації є продавлювання пива через шар кизельгуру (діатомітової землі), вертикально розташованого на картонних аркушах. Пиво проходить через шар цього дрібного борошноподібного піску, а всі зважені частинки (дріжджові клітини, які залишилися, великі білки, частинки піни тощо) залишаються в шарі кизельгуру. Кизельгур – це пориста осадова порода, що складається з кремнієвих скелетів морських водоростей – діатомей. Кизельгур має потужні адсорбувальні властивості.

Після кизельгурового фільтра пиво проходить ще два етапи тонкої фільтрації. З пива видаляються невидимі оком речовини, які можуть згодом стати каламутністю пива в пляшці – поліфеноли. Для надання прозорості, блиску, а також підвищення стійкості під час зберігання пиво додатково фільтрують на фільтр-пресах із використанням спеціальних сортів картону.

2.8 Пастеризація

Пиво надходить на блок розливу, проходячи через проточний пастеризатор (пластинчастий трисекційний теплообмінник із витримувачем). У пастеризаторі пиво різко нагрівається до 67-72°С, витримується при цій температурі близько півхвилини і відразу ж різко охолоджується. Така несуттєва теплова обробка не впливає на смак пива, але ефективно знешкоджує продукт.

У непастеризованому пиві вже через кілька днів може відбутися зміна смаку через діяльність сторонніх мікроорганізмів.

2.9 Розлив

Після пастеризації пиво надходить у блок розливу. Пиво розливають у кеги, скляну пляшку та ПЕТ-пляшку. Тара перед подачею на лінію розливу миється мийними засобами залежно від виду тари, кеги обробляються парою.

Миття пляшок здійснюється в пляшкомийних машинах гарячою водою температурою 80-85°С із додаванням їдкого натру, на виході з пляшкомийної машини пляшки обполіскуються свіжою водою. Розлив ведеться за надлишкового тиску 0,05-0,3 МПа, температура напою не повинна перевищувати 3°С, оскільки при зниженні температури підвищується розчинність діоксиду вуглецю. Скляна пляшка закупорюється кронен-пробкою з ущільнювальною прокладкою. Далі пляшка прямує в тунельний пастеризатор, де поступово нагрівається до температури 68°С, а потім повільно охолоджується.

Після закупорювання пляшки проходять бракераж на бракеражному автоматі та етикетування.

Види пива

За способом виготовлення, а саме, за типом зброджування, пиво підрозділяється на два основні види – Ель і Lager.

Ель

Елі за своєю суттю є прямими нащадками стародавнього пива. При його приготуванні використовується процес верхнього бродіння за кімнатної температури, що не перевищує 25°C. Характерною особливістю класичних Елів вважається відсутність у рецептурі хмелю. Цей вид пива набув найбільшого поширення на території сучасної Великобританії.

Ель відрізняється підвищеним вмістом спиртів і тонким фруктовим присмаком. Як правило, на його приготування йде близько чотирьох тижнів, але зустрічаються різновиди, для виробництва яких потрібно не менше чотирьох місяців. Варто зазначити, що під час виробництва сучасного Елю пивовари часто практикують додавання хмелю, що надає напою гіркуватого смаку.

До різновидів Еля належать такі сорти, як: ячмінне (Barley Wine), пшеничне (Weizen Weisse), портер (Porter), стаут (Stout), біле (Weisse), гірке (Bitter) і ламбік (Lambic).

Ячмінне пиво (Barley Wine).
Характерною особливістю цього темного пива є доволі висока густина та значний відсоток вмісту алкоголю в ньому. Воно має насичений бордовий колір і невеликий винний присмак, завдяки якому пиво отримало своє друге ім’я – ячмінне вино.

Пшеничне пиво (Weizen Weisse).
Цей вид Елю набув найбільшого поширення в південній Німеччині. Вариться як світле пиво (Weizen Weisse), так і його темний аналог (Dunkel Weizen). Вміст хмелю в ньому не високий, а завдяки використанню певного виду дріжджових культур, пиво набуває присмаку ароматної гвоздики. Дріжджовий осад у ньому залишається в підвішеному стані, завдяки чому пиво набуває характерного кольору.

Портер (Porter).
Це один із найпопулярніших сортів темного Елю. Його колір може коливатися від світло-коричневого до темно-коричневого. При просвічуванні портер може бути як повністю непроникним, так і мати рубіновий відтінок. В ароматі переважають солодові нотки з вираженою підсмаженістю. Це пиво містить значний відсоток алкоголю і має високу щільність. Сама назва (Porter) походить від поєднання двох слів Porter`s Ale, що в дослівному перекладі означає – Ель носіїв, так як він користувався особливою популярністю у представників цієї професії.

Стаут (Stout).
Цей різновид пива належить до найтемніших сортів, особливо його різновид Extra Stout. Найіменитішим представником є відомий Guinness. Під час його виробництва застосовується обсмажений і звичайний солод. Стаут традиційно вариться у Великій Британії, його виробництво на території інших країн зустрічається досить рідко.

Біле (Weisse).
Цей вид Еля найбільш популярний у Німеччині. Свою назву воно отримало завдяки характерному мутнуватому кольору. Це пшеничне пиво виготовляється за допомогою верхнього бродіння і має невисокий вміст алкоголю. Крім цього, воно вирізняється рясною піною і кислуватим смаком, який є наслідком процесів бродіння бактерій молочної кислоти.

Гірке (Bitter).
До цього сорту належить світле пиво кількох сортів. Його відтінок може варіюватися від світло-жовтого до палевого. Для приготування використовується світлий ячмінний солод із додаванням великої кількості хмелю. Завдяки цьому Bitter має характерну гірчинку і довгий хмелевий післясмак.

Ламбік (Lambic).
Цей Ель традиційно вважається Бельгійським і належить до пива “дикого бродіння”. Це природний вид зброджування сусла, тобто дріжджові культури потрапляють у нього з навколишнього повітря. Найчастіше в це пиво додають ягоди малини або вишні, що надає йому терпкого фруктового смаку.

Lager

Другий основний вид пива – це Lager, за обсягами продажів в усьому світі він міцно утримує лідируючі позиції. За способом виробництва це пиво докорінно відрізняється від елю. Річ у тім, що для виробництва Lager використовується нижнє бродіння (ферментація) з подальшим вторинним бродінням за нижчої температури, яке триває кілька місяців.

Lager – це в основній своїй масі світлі сорти пива, але трапляється і темний лагер. Завдяки невеликій кількості доданого хмелю, це пиво має легкий, м’який смак. Lager включає в себе такі основні сорти, як: пілзнер (Pilsner), березневе пиво (Maerzen), бок (Bock), сухе (Dry), підкопчене пиво (Rauch), крижане (Ice Beer) і бочкове (Draught).

Пілзнер (Pilsner).
Батьківщиною цього сорту Lager є Богемія, сучасна територія Чехії. Свою назву він отримав завдяки назві міста – Пльзень. Пілзнер являє собою сорт світлого прозорого пива. Зазвичай воно має світло-жовтий відтінок і має невисоку щільність. Це дуже поширений сорт пива з характерним квітковим букетом.

Березневе пиво (Maerzen).
Це пиво належить до темних сортів Lager, воно має бурштиновий відтінок і вирізняється високим рівнем вмісту алкоголю. У нього є друга назва, а саме – Мюнхенське міцне бурштинове пиво. Готують його традиційно в березні кожного року, після чого витримують і вживають на всім відомому пивному фестивалі October Fest, що проходить у Німеччині.

Бок (Bock).
Класичне пиво Lager Bock вариться наприкінці літа, коли хміль і солод мають найвищий ступінь визрівання, а, відповідно, володіють найкращою якістю. Цей сорт набув найбільшого поширення на території сучасної Німеччини. Після приготування він відстоюється весь зимовий період у спеціальних ємностях і вживається на святі весни. Lager Bock підрозділяється на світлий, темний і міцний, який отримав назву Doppelbock.

Сухе (Dry).
Цей сорт Lager вирізняється низькою щільністю, великим вмістом хмелю та відносно високою міцністю. Сухий Lager належить до легкого пива, в якому солодові ферменти і цукор повністю переробляються в алкоголь. Це пиво з’явилося відносно недавно, в 70-х роках минулого століття, на території Швейцарії та Німеччини. Завдяки своєму складу воно не протипоказане до вживання людям, які страждають на цукровий діабет.

Підкопчене пиво (Rauch).
З назви видно, що це пиво має смак, характерний для копченостей. Виходить він завдяки тому, що використовуваний солод проходить обсмажування на деревині бука. Rauch вирізняється невисокою щільністю і помірним вмістом алкоголю. Цей сорт пива найчастіше трапляється в Німеччині і подається переважно під шашлик, всілякі копченості або гострі види сирів.

Крижане (Ice Beer).
Батьківщиною цього різновиду пива вважається Канада. Свою назву воно отримало завдяки процесу приготування. Після того як воно зварене, але перед останнім зброджуванням, пиво швидко охолоджується практично до 0°C. Далі з цього пива видаляють кристалики льоду, що утворилися, завдяки чому забезпечується підвищений вміст алкоголю і легкий смак.

Бочкове (Draught).
Цей сорт пива не передбачає його пастеризації. Термін зберігання у нього обмежений, часто до нього застосовується термін – живе пиво. Розливають його в кеги або пляшки, після чого зберігають або транспортують за знижених температур. Зрідка цей сорт пива піддається тонкому очищенню, що певною мірою здатне замінити пастеризацію.

Як купити теплообмінники для виробництва пива

Підприємство “Тепло-Поліс” має величезний досвід поставок теплообмінників для пивоварної галузі промисловості. Ми можемо запропонувати в харчовому виконанні охолоджувачі пивного сусла і готового пива, нагрівачі пивного сусла і пива, а також пастеризатори пива з секцією рекуперації і витримувачем за низькою ціною.

Теплообмінники  «Тепло-Поліс» виготовляються в харчовому виконанні. Матеріал пластин, штуцерів і плит – нержавіюча сталь. Матеріал ущільнень – гума EPDM і NBR.

Ви можете купити цю продукцію, зателефонувавши нам за телефонами +38 (050) 432-75-80, +38 (050) 301-86-65, +38 (068) 301-86-65, +38 (073) 301-86-65 або заповнити опитувальний лист онлайн.

P.S.

Щоб пиво зварити, потрібно пластинчастий теплообмінник купити.
Але, для початку, солод потрібно просушити,
Потім, обов’язково, його подробити,
І з водою, акуратно, замісити.
Таким чином, сусло можна отримати.
Далі, його потрібно охмелити,
На наступному етапі пивне сусло потрібно охолодити.
Ось тут уже, панове пивовари, теплообмінник буде вам служити.
Щоб майбутнє пиво в життя втілити,
Потрібно в нього ферменти додати.
Дріжджі повинні заграти,
Щоб пиво могло жити.
Тепер, наш хмільний напій потрібно на доброджування відправити.
А пластинчастий пастеризатор допоможе йому існування продовжити,
І діоксидом вуглецю наситити.
Залишилося лише пиво по пляшках розлити,
Щоб людям було веселіше жити.